Багато людей запитують нас: «Що такі молоді люди, як ви - розумні, талановиті, освічені, які непогано влаштували своє життя в місті, - раптом взяли і поїхали жити до маленького хутора?». Зазвичай висуваються сміливі припущення: про раптову кризу чи депресію у житті, чи врешті-решт належність до якоїсь духовної організації. Громадською думкою в нашому світі, як відомо, рухають стереотипи, а тому людям важко зрозуміти, що для такого ризикованого кроку можуть бути вельми раціональні передумови.

Чи багато людей, які нині живуть у містах, живуть тим життям, про яке мріяли, і хто з незліченної маси працюючих по 45 годин на тиждень, знайшов таку роботу, яка б повністю розкривала його творчий потенціал? Самореалізація - ось головний ключ до того, щоб людина склалася як особистість. Безумовно, в мегаполісі є маса можливостей для самореалізації і, ймовірно, переважна більшість людей саме там і знайде своє місце. Ми ж виявилися тими небагатьма, чиї творчі інтереси лежать в рамках навколишнього нас живої природи.

Тваринництво, садівництво, флористика, бджільництво, органічне землеробство і природозгідне харчування, моржування і загартовування холодом - це не повний перелік інтересів, які неможливо повноцінно реалізувати, проживаючи в міській квартирі. І коли ці захоплення розширюються до таких меж, що захоплюють людину цілком, то більше не залишається шансів, крім того, щоб знайти місце для їх реалізації.

Живучи на віддалі від вируючого життя міст, людина отримує невичерпні можливості займатися тими речами, які розкривають її як особистість, вона починає розсовувати умовно споруджені кордони, що розділяють людину і навколишній світ і, в кінці кінців, відкриває в собі новий, не розкритий раніше, потенціал людини-творця. Звичайні явища розгортаються під зовсім іншим кутом зору. Це дуже цікаво і викликає бурхливі емоції. І не так вже й важливо, чим займається людина, важливо ЯК вона цим займається.

Ми приїхали сюди, щоб із захопленням ставити свої експерименти і проводити дослідження, жити тим розпорядком дня, який задає наша власна творча уява. Без насильства над собою і фанатизму, ми навчилися рано вставати, ми з задоволенням ведемо активний спосіб життя і займаємося повсякденними справами, ми харчуємося тією їжею, яку самі захочемо, а не тим, що нам пропонують в супермаркеті. І найголовніше, у нас з'явилося багато часу для переосмислення прагнень і аналізу наших дій.

Відходити від стереотипів і дивитися на світ свіжими очима - це неймовірно цікаво. Екопоселення - це унікальний майданчик для тренування розуму, терпіння, винахідливості, уяви, віри в себе. Життя постійно підносить сюрпризи, один рік не схожий на інший. Те, що здавалося перемогою в минулому році, виявляється просто вдалим збігом обставин в цьому. І це розпалює інтерес з ще більшою силою. Людина завжди повинна знаходитися в пошуку найкращих рішень проблеми, а не задовольнятися пересічним результатом.

Ми не заперечуємо досягнень цивілізації. Навпаки - ми ними активно користуємося. Все, що допомагає нам оптимізувати своє життя і зробити його простіше і раціональніше – ми активно вітаємо. Ми - дослідники, а тому, чим більш злагоджено працюватимуть всі процеси в нашому середовищі, тим глибше ми зможемо займатися тим, що дійсно нам до душі.

Наші діти - юні самодостатні особистості. Ми намагаємося не нав'язувати їм своїх поглядів на світ, надаючи право самим обирати собі життєвий шлях. Ми заохочуємо в них самостійність, безстрашність, допитливість, тому що вважаємо, що ці якості найбільше допомагають, не блукаючи у павутинні безлічі життєвих доріг, відчути свою єдину і, не звертаючи з неї, сміливо слідувати своєму призначенню.

Наше майбутнє - загадка. Ми не думаємо про нього, тому що ми живемо сьогоденням. Що залишиться після нас? Сподіваємося, що залишаться знання, які стануть в нагоді для того, щоб наші діти відкрили двері ще більш незвичайним можливостям і відкриттям.